h1 Дмитро Балабуха: позивний, звання і служба

Дмитро Балабуха, якого 5 червня 2024 року «Українська правда» описала як 34-річного командира танкової роти 32-ї бригади, зустрів повномасштабне вторгнення не в частині, а в Менській виправній колонії № 91 на Чернігівщині. Саме це число — 91 — відсікає його від інших військових на ім’я Дмитро, яких пошук підмішує до одного прізвища.

Послідовність тут важлива не з біографічної чемності. Без дат легко зліпити в одну людину банкіра, який у 2014-му сам просився в танкісти, засудженого 2018 року і капітана, якого влітку 2024-го вже представляли заступником командира танкового батальйону. Ми розкладаємо лише те, що збігається в інтерв’ю та бригадних публікаціях, і окремо позначаємо, чого в цих джерелах немає.

Для вас це довідка, а не життєпис «чернігівця». Зв’язок із областю в матеріалах є, але він різний за вагою: адреса в Прилуках, колонія в Макошиному, бойові дії на початку 2022-го. Міської прописки в Чернігові відкриті тексти не фіксують.

Повне ім’я в довідкових переказах — Дмитро Анатолійович Балабуха, позивний «Танкіст». До 2014 року він працював у банківській сфері, себе називав спеціалістом з обліку та аудиту. Повістку влітку 2014-го, за його розповіддю, надіслали на адресу в Прилуках; туди ж він збирався їхати до матері 10 лютого 2018 року, коли на зупинці біля столичного метро «Чернігівська» стався конфлікт, який завершився вироком.

Це не 24-річний командир танка з 30-ї окремої механізованої бригади, про якого «АрміяInform» писала в березні 2025-го: збігаються лише ім’я і рід військ. Не плутайте його і з цивільними однофамільцями в реєстрах Чернігівської міськради. Орієнтир тут військовий: 72-га бригада у 2015–2018 роках, після 2022-го — 32-га окрема механізована бригада, позивний «Танкіст».

Коротко. Шукайте зв’язку «Балабуха + Танкіст + 32 ОМБр». Якщо в тексті 30-та бригада, трофейний Т-72 і вік близько 24 років — це інша людина.

Звірте відомі етапи військової служби

Етапи накладаються лише там, де людина змінює посаду, не виходячи з війни. До 2018 року і після лютого 2022-го це різні відрізки з розривом через вирок. Строки нижче взяті з його інтерв’ю та переказів, а не з особової справи, якої у відкритому доступі немає.

Від контракту до поранення

Влітку 2014 року після повістки його скерували до 1-ї окремої танкової бригади, але до штату він не потрапив і якийсь час, за власною розповіддю, жив біля військового містечка, доки мобілізованих не відправили додому. У вересні наполягав на контракті, пройшов навчальний центр «Десна» і сам просився на спеціальність командира танка.

У лютому 2015 року його розподілили в танковий батальйон 72-ї окремої механізованої бригади. Перше бойове завдання він відносить до березня. Далі в переказах фігурують Волноваха, Гранітне, Старогнатівка, Петрівське, Ольгинка, згодом Світлодарська дуга, Часів Яр і Верхньоторецьке. Влітку 2016-го, коли бригаду вивели на полігон, він уже був головним сержантом роти. Після коротких курсів при Національній академії сухопутних військ у Львові отримав звання молодшого лейтенанта і став командиром взводу. Точної дати наказу у відкритих текстах немає: рік — 2016-й.

30 липня 2017 року, на місці навідника, він дістав відкриту черепно-мозкову травму: після пострілу несправний відкатник ударив піддоном у голову. У розповіді є пластина в черепі і те, що до МСЕК та реабілітації в Польщі він не дійшов. Окремі публікації прив’язують поранення до Авдіївської промзони; енциклопедичний переказ дату називає, а район бою формулює обережніше. Розбіжність краще лишити, ніж згладити.

Від вироку до колонії

10 лютого 2018 року на зупинці біля метро «Чернігівська» стався конфлікт із 35-річним Русланом Юрченком. Балабуха в суді визнав вину в убивстві і просив вибачення в родини; про намір убивати говорив, що його не мав. 19 вересня 2018 року Деснянський районний суд Києва дав дев’ять років, позбавив офіцерського звання і призначив компенсацію родині. Апеляція і касація скоротили строк до восьми років і повернули звання молодшого лейтенанта. Номер справи в переказах не наводять — його варто шукати в реєстрі за датою і судом, а не за прізвищем у новинах.

Більшу частину близько чотирьох років до лютого 2022-го він відбував у Менській виправній колонії № 91, смт Макошине. У серпні 2021-го розповідав, що працював на котельні і був завгоспом відділення. Статус інваліда війни йому оформили вже в колонії, за сприяння адміністрації та активістів.

Після 24 лютого 2022 року

24 лютого 2022 року колонія опинилася під загрозою. Балабуха каже, що начальник установи Тарас Голуб відпустив групу ветеранів АТО, зв’язав їх із цивільними в Мені, а помилування президента він отримав того самого дня, серед засуджених, яких випускали до територіальної оборони. Це його версія. Окремо зафіксовано, що з тієї ж колонії вийшли і люди, на яких помилування не поширювалося. Плутати ці дві групи не варто.

Від 27 лютого до 1 березня 2022 року ветерани з колонії, за переказом, діяли як партизанська група проти російської техніки. Далі він описує рух на Чернігів, розвідку і перший виїзд у протитанковому підрозділі. Потім — танкова рота «Кліщі» 32-ї окремої механізованої бригади, Куп’янський напрямок, підбитий танк, контузія і забій руки. Дати створення роти відкриті тексти не дають.

У грудні 2023 року чернігівська публікація називала його старшим лейтенантом і командиром «Кліщів». 5 червня 2024-го «Українська правда» писала, що він переходить на штурмову роту з засуджених. У серпні 2024-го «Телеграф» уже фіксував зворотний рух: набір призупинили, його повернули на попередню посаду заступника командира танкового батальйону, а підрозділ був у Торецьку. Сторінка 32-ї бригади окремо представляла капітана Балабуху в ефірі про Покровський напрямок. Точної дати того ефіру в підписі немає.

Перевірте, що підтверджують звання і позивний

Позивний «Танкіст» — розмовна мітка, не запис у наказі. Він стійко йде за ним від публікацій 2022 року до бригадних дописів 2024-го, але сам по собі не доводить ні посади, ні бойового епізоду. Звання — інша річ, і тут якраз видно драбину, а не безперервний героїчний сюжет.

Відкриті переліки дають такий ланцюжок: солдат і молодший сержант у 2014-му, сержант і молодший лейтенант у 2016-му, лейтенант у 2022-му, капітан у 2024-му. Старший лейтенант між ними згаданий у публікації грудня 2023-го, без дати наказу. Капітана прямо називають матеріали літа 2024-го. Це підтверджує офіцерський статус на той момент, а не склад роти, втрати чи те, хто саме сидів у його танку.

Медаль «За військову службу Україні» біографічні зведення датують 13 липня 2022 року. Номер указу ми з сайтом президента в цій довідці не звіряли. Поки в реєстрі нагород немає рядка з прізвищем, дату краще тримати як приписану, а не як перевірений реквізит.

Важливо. Звання капітана і позивний «Танкіст» не замінюють бойовий шлях. Вони фіксують, як людину називали влітку 2024-го, і не додають епізодів, яких немає в джерелі.

Етапи тут якраз затягуються і накладаються. Червень 2024-го — план очолити роту зі 120 колишніх ув’язнених. Серпень — набір у бригаду зупинено, людина знову на танковій посаді. Між Куп’янським, Торецьким і Покровським напрямками публікації не вибудовують єдиного календаря. Хто прочитає їх як один безперервний бій, домислить те, чого в текстах немає.

Відокремте встановлені факти від прогалин

Підтвердженим можна вважати вузький набір, який повторюють незалежні одні від одних публікації.

• Позивний «Танкіст», служба в 72-й бригаді з лютого 2015 року і в 32-й — після 2022-го.
• Звання капітана і посада заступника командира танкового батальйону станом на літо 2024 року.
• Вирок Деснянського райсуду Києва від 19 вересня 2018 року, далі скорочення строку до восьми років.
• Колонія № 91 у Макошиному і повернення до війни після 24 лютого 2022 року.

Цього досить, щоб не сплутати людину. Цього замало, щоб відновити особову справу. Дати народження у звірених текстах немає: 32 роки в травні 2022-го і 34 роки в червні 2024-го лише вказують на межу 1989–1990 років. Номер помилування, дата наказу на роту «Кліщі», склад екіпажу і статус після вересня 2024-го у відкритих джерелах, які ми бачили, не закриті. Енциклопедична сторінка оновлювалася у 2026-му, але останній посадовий зріз у ній лишається вереснем 2024-го.

З Чернігівщиною зв’язок є, і він конкретний, але це не прописка в обласному центрі. Повістка і мати — Прилуки. Покарання — Макошине, колонія № 91. Лютий–березень 2022-го — Мена і, за його словами, виїзд під Чернігів. Називати його чернігівцем на цій підставі було б вже нашим домислом.

Якщо вам треба звірити людину, а не зібрати переказ, порядок короткий. Спершу дата і суд: 19 вересня 2018 року, Деснянський районний суд Києва, первинний строк дев’ять років, після апеляції — вісім. Далі установа: Менська виправна колонія № 91, смт Макошине. Потім військовий зріз: інтерв’ю від 5 червня 2024 року і публікація від 17 серпня 2024 року, де він уже капітан 32-ї бригади з позивним «Танкіст», а план штурмової роти зі 120 бійців знято. Погони капітана на чужому фото і нарукавний знак бригади цю звірку не замінюють: вони ілюструють звання і частину, а не підтверджують обличчя.