Олександр Мацієвський біографія в перевірених джерелах укладається в кілька дат, а не в суцільний переказ. Він народився 10 травня 1980 року в Кишиневі, з 2008-го жив у Ніжині, 11 березня 2022-го став солдатом 163-го батальйону 119-ї бригади територіальної оборони, загинув 30 грудня 2022-го біля Красної Гори на Донеччині. Відео з полону з’явилося 6 березня 2023-го, особу на ньому підтвердила Служба безпеки України 12 березня, звання Героя України зафіксоване указом від 13 березня 2023 року № 146/2023.

Для Чернігівщини це не зовнішня історія. Ніжин — місто проживання, ТЦК і батальйон, Чернігів — вулиця, яку міськрада перейменувала 30 березня 2023-го. Саме тут дати найчастіше з’їжджають: грудень загибелі підміняють березнем відео, а службу в ніжинському батальйоні плутають із місцем смерті.

Далі — етапи в тому порядку, в якому вони відбулися. У кожному є те, що вже зафіксовано, і те, чого в офіційних картках немає. Прогалини лишаємо прогалинами.

Походження та життя до служби

Ранній етап тривав від народження до переїзду 2008 року, близько 28 років, і майже весь він пройшов поза Чернігівщиною. За карткою Ніжинської міської ради та Енциклопедією Сучасної України, Олександр Ігорович Мацієвський народився 10 травня 1980 року в Кишиневі. У 1997-му закінчив школу, далі навчався в технікумі й отримав кваліфікацію електромонтажника. Назву закладу і точний рік диплома довідники не наводять.

Мати, Парасковія Демчук, за розподілом радянського часу працювала на взуттєвій фабриці в Кишиневі; Ніжин для родини — батьківщина з материнського боку, а не місце народження сина. У 2008 році він переїхав до України з дружиною та сином. Працював за фахом електромонтера в Ніжині, згодом, за енциклопедичною довідкою, і в Києві. Юридично лишався громадянином Молдови. Повідомлення про подвійне молдовсько-українське громадянство є в окремих міжнародних переказах, але ніжинська офіційна картка цього не фіксує, тож ми не ставимо подвійне громадянство в ряд твердих фактів.

Важливо. Зв’язок із Чернігівщиною починається з переїзду 2008 року, а не з народження. Формулювання «уродженець Ніжина» чи «уродженець області» суперечить і міській раді, і енциклопедії.

До лютого 2022-го військової біографії в доступних картках немає: ні контракту, ні попереднього звання. Залишилися мати і син. Імена шкіл, адреси роботодавців і точний сімейний статус на початок вторгнення в офіційних життєписах не розписані.

Шлях до військової служби

Службовий етап короткий: від звернення 24 лютого 2022-го до загибелі 30 грудня того ж року, менше десяти місяців. У перший день повномасштабного вторгнення Мацієвський прийшов до Ніжинського ТЦК та СП і одразу до війська не потрапив. Кілька днів, поки тривало зарахування, допомагав споруджувати укріплення, чергував на блокпостах і готував запалювальні суміші. Це ще не служба за списком, а період очікування.

11 березня 2022 року його зарахували до 163-го окремого батальйону територіальної оборони 119-ї окремої бригади Сил ТрО «Північ», військова частина А7329. Батальйон брав участь в обороні Чернігівщини. Після підготовки Мацієвського призначили снайпером. Від листопада 2022-го підрозділ виконував завдання на бахмутському напрямку, далі — в районі Соледара Донецької області. Посада снайпера не означає, що кожен бій ішов саме з снайперської зброї: ніжинська картка прямо каже, що 30 грудня він виконував завдання зі стрілецькою зброєю.

На практиці місцевий переказ часто стискає цей шлях в одне речення: «служив на Чернігівщині і там загинув». Вихідні умови прості — людина жила в Ніжині й пішла через ніжинський ТЦК. Рішення тих, хто звіряє картку батальйону, інше: оборона області була етапом служби, а загибель — уже на Донеччині, після переміщення підрозділу восени 2022-го. Результат перевірки не скасовує ніжинського сліду, але не дає перенести місце смерті в область. Так виходить, бо батальйон і напрямок бойової роботи — різні рядки в одній біографії.

Загибель і кадри березня

Бій і публічний слід — два різні етапи, між ними понад два місяці. 30 грудня 2022 року роту вогневої підтримки, де був Мацієвський, направили в район села Красна Гора, яке на той момент уже контролював противник. На крайньому фланзі лишалися п’ятеро військовослужбовців, серед них і він. Бій тривав близько 12 годин, рота відбивала атаки, потім зв’язок із групою урвався. Датою загибелі картки й енциклопедія називають саме 30 грудня 2022 року, поблизу Соледара Бахмутського району. Обставини тоді лишалися невідомими.

Тіло повернули в лютому 2023-го разом із тілами двох побратимів. 14 лютого 2023 року Мацієвського поховали в Ніжині, на Алеї Слави. Це ще до відео. 6 березня 2023-го в мережі з’явився запис розстрілу беззбройного військовополоненого у формі ЗСУ після слів «Слава Україні». Ніжинська міська рада описує кадр так: полонений допалив цигарку і вимовив ці слова, після чого пролунали постріли впритул. Докладні реконструкції останніх хвилин, які розходяться між дописами, ми не переносимо в біографію: надійний контур тут — сам запис, дата його появи і подальше підтвердження особи.

Коротко. Загибель — 30 грудня 2022-го, поховання в Ніжині — 14 лютого 2023-го, відео — 6 березня 2023-го. Ці три дати не замінюють одна одну.

Встановлення особи та вшанування

Ідентифікація зайняла кілька днів після появи відео і йшла окремо від уже відбулогося поховання. За повідомленням Укрінформу від 12 березня 2023 року, слідчі СБУ встановили, що на записі — снайпер 163-го батальйону 119-ї бригади ТрО Чернігівської області Олександр Ігорович Мацієвський. Підстава, як її переказали в тому ж повідомленні: розмови з рідними й побратимами, фото- і відеоматеріали та висновок судової портретної експертизи. Того ж вечора президент оголосив про присвоєння звання. Письмовий указ датований наступним днем: 13 березня 2023 року, № 146/2023, звання Герой України з орденом «Золота Зірка», посмертно, солдату.

Місцеві рішення пішли слідом за указом, але не в один день. 28 березня 2023 року сесія Ніжинської міської ради перейменувала вулицю 3-й мікрорайон на вулицю імені Олександра Мацієвського; про це того ж дня писало Суспільне Чернігів із посиланням на міського голову. 30 березня 2023 року 30-та сесія Чернігівської міської ради VIII скликання перейменувала вулицю Попудренка на вулицю Олександра Мацієвського. Меморіальний комплекс «Героям-захисникам України» в Ніжині, з центральною скульптурою Мацієвського, відкрили 25 листопада 2023 року на перетині вулиць Гоголівської і Прощенка.

Етапи тут накладаються. Поховання відбулося 14 лютого, коли відео ще не було. Експертиза особи на записі — лише 12 березня. Вулиці змінили назву за два тижні після указу, меморіал у Ніжині з’явився через вісім місяців. Хто звіряє лише березень 2023-го, губить і грудневу дату загибелі, і лютневе поховання.

Пам’ять і межі відомого

Надійний контур на 2026 рік такий: Кишинів, 10 травня 1980-го; школа 1997-го і фах електромонтажника; Ніжин з 2008-го; звернення до ТЦК 24 лютого 2022-го; зарахування 11 березня 2022-го до в/ч А7329; снайпер; загибель 30 грудня 2022-го біля Красної Гори; поховання 14 лютого 2023-го в Ніжині; експертиза СБУ 12 березня; указ № 146/2023 від 13 березня; вулиці в Ніжині й Чернігові наприкінці березня; меморіал 25 листопада 2023-го.

Джерело: картка Ніжинської міської ради, Енциклопедія Сучасної України, указ Президента України від 13 березня 2023 року № 146/2023, повідомлення СБУ у викладі Укрінформу від 12 березня 2023 року.

Не варто подавати як факт те, чого в цьому ряді немає:

• точну адресу роботи в Ніжині чи Києві й назву технікуму;
• попередню військову службу до 2022 року;
• подробиці останніх хвилин, які розходяться між вірусними дописами;
• народження чи загибель на Чернігівщині.

Вулиці в інших містах і пізні відзнаки поза областю, зокрема почесне громадянство Івано-Франківська від 24 березня 2025 року, до ніжинського сліду не додають нового біографічного факту. Вони фіксують пам’ять, а не місце життя.

Звірка дат перед переказом

Якщо ви правите допис чи довідку, тримайте три несумісні дати окремо: загибель 30 грудня 2022-го, поховання 14 лютого 2023-го, відео й указ — 6 та 13 березня 2023-го. Перевірка займає хвилини, якщо відкрити указ № 146/2023 і картку на сайті Ніжинської міської ради.

Якщо шукаєте адресу в Чернігові, стара назва — вулиця Попудренка, нова — вулиця Олександра Мацієвського, рішення сесії від 30 березня 2023 року. У Ніжині колишній 3-й мікрорайон став вулицею імені Олександра Мацієвського рішенням від 28 березня 2023-го; меморіал стоїть на перетині Гоголівської і Прощенка з 25 листопада 2023-го.

Якщо потрібен статус вшанування для офіційного тексту, достатньо рядка з указу: солдат, Герой України з орденом «Золота Зірка», посмертно, 13 березня 2023 року, № 146/2023. Усе, що поза цим рядком і поза карткою батальйону, лишається переказом, доки не з’явиться окреме рішення чи експертиза з датою.