Перлівка поникла (Melica nutans) трапляється в хвойних, листяних і мішаних лісах Полісся та Лісостепу. На Чернігівщині цю багаторічну дикорослу траву можна зустріти в лісі, і свіжа зелень може становити небезпеку для тварин.

Зелень містить ціаногенні сполуки, які у значній кількості можуть виділяти синильну кислоту.

Люди цю рослину в їжу не вживають. Через хімічний склад свіжу траву не дають худобі. Під час висушування ці речовини здебільшого руйнуються, однак ризик отруєння все одно залишається.

Чому назва схожа на крупу і мелісу

Нічого спільного з перловою крупою перлівка не має. Схожість назв пояснюють зовнішнім виглядом: за переказами, дозріле насіння рослини та очищені й відшліфовані зерна ячменю нагадували маленькі річкові перлини.

Не варто плутати перлівку й із мелісою. Попри певну схожість латинських назв, це різні рослини. Перлівка є лісовим злаком, тоді як лікарська меліса належить до родини глухокропивових і використовується у медицині.