«Під час вивчення численних документів стосовно діяльності козаків на Афоні він випадково натрапив на інформацію про існування скиту «Чорний Вир» з «чернігівським корінням»», — так описано пошуки уродженця Чернігова, історика і релігієзнавця Сергія Шумила, директора Міжнародного інституту афонської спадщини. До його досліджень про цю обитель не було відомих даних.

Що саме віднайшов дослідник і звідки пішла назва?

Скит Різдва Богородиці, відомий як «Чорний Вир», козаки називали «Духовним Запоріжжям». Його підтримували гетьмани Іван Самойлович, Іван Мазепа, Данило Апостол та Іван Скоропадський, а також полкова старшина. Козаки віддавали частину коштів на утримання обителі; щедро жертвував і останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський.

Ближче до середини XIX століття на Афон прийшла війна, у монастирях стояли турецькі війська. Багато ченців стратили, інші покинули святині, обителі занедбали. Інформація про «Чорний Вир» тоді зникла.

Хто заснував скит і що від нього лишилося?

Засновником був Григорій Голуб (Голубенко), якого дослідники пов’язують із Коропом: нащадок гетьмана Оліфера Голуба і родич Івана Самойловича. Він навчався в Києво-Могилянській академії, став бунчуковим товаришем Ніжинського полку, згодом продав маєток і скляний завод на Чернігівщині. У Києво-Печерській Лаврі прийняв постриг з ім’ям Гурій, потім схиму з ім’ям Григорій і вирушив на Святу Гору орієнтовно ближче до середини XVIII століття.

Назву обитель дістала від місцевості: гірська річка з потоками утворює вир темної води, місце важкодоступне. Церква вціліла, у стінах є тріщини; решта приміщень напівзруйновані й поросли рослинами. Усередині частково збереглися фрески, залишки іконостасу й ікони в стилі козацького бароко. Доступ закритий.

Бібліотеку скиту перенесли до іншого діючого монастиря: орієнтовно двісті українських стародруків XVI–XVIII століть. Серед них Шумило виявив три раніше невідомі примірники Острозької Біблії та вивчає маргіналії на полях.