«Ідея виникла минулого року, коли мій колега Олег Оліфер, кінознавець, зараз військовослужбовець, бував у Чернігові», — сказала Альона Пензій, кінознавиця, керівниця Кіноархіву в Національному центрі Олександра Довженка. За її словами, він познайомився з командою музею-заповідника Михайла Коцюбинського й дізнався про колекцію фільмів, серед яких виявилися стрічки, яких немає навіть у Національному центрі Олександра Довженка. Дві такі кіноплівки, що десятиліттями лежали в музейному архіві, відтепер мають цифрові копії.

Обидві презентовані стрічки створені за творами письменника. Їхня особливість — автентична українська озвучка, яка на час зйомок була рідкістю. Пензій назвала це важливим кроком із заповнення прогалин в українському кіно. Зокрема фільму Денисенка «Що записано в книгу життя» досі не було в нормальній цифровій якості.

«Ми сканували, відновлювали колір і звук під керівництвом Олександра Денисенка. Можливо, він з’явиться на якихось легальних платформах онлайн. Ми за те, щоб це справді було доступно», — зазначила Пензій. Другою показаною роботою стала студентська стрічка «Втеча» 1969 року. За її оцінкою, вона цікава візуальною мовою й операторською роботою і відчувається вплив українського поетичного кіно.

Фахівці не лише перенесли зображення з плівки в цифровий формат. «Оцифрувати ці фільми, власне, посприяти тому, щоб з’явилися якісні цифрові версії фільмів, із якими може працювати музей, які також будуть зберігатися в Національному центрі Олександра Довженка. І власне провести певні лікувальні процедури щодо плівки, щоб вона могла довше зберігатися», — пояснила Пензій.

Повна реставрація ще попереду: окремі пошкодження плівки потребують складнішого процесу. Показ у кінозалі музею-заповідника — проміжний результат. Триває оцифрування ще чотирьох фільмів із музейної колекції. Готові копії зберігатимуть і в музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського, і в Кіноархіві Національного центру Олександра Довженка.

«Це дуже класна співпраця, яка продовжується. Тобто сьогоднішній показ і презентація двох фільмів – це такий проміжний етап, тому що в нас у роботі ще чотири фільми, які ми зробимо до кінця цього року», — сказала Пензій. Кінознавці дізналися про колекцію торік, після чого почали роботу зі збереження плівок.