Богдан Стефанишин загинув 30 березня 2022 року в селі Єньків Іванівської громади під Черніговом. Солдат територіальної оборони Києва того ранку був у колоні з п’яти волонтерських бусів: до обложеного міста везли їжу, паливо, генератор і ліки, назад планували забрати людей. Дві міни лягли біля машин, біля яких стояли цивільні.

Для Чернігова це не «столична» історія, а частина «дороги життя» після зруйнованого мосту через Десну. Місто тоді сиділо без стабільного світла, води й нормального виїзду; колони з Мени й прилеглих сіл були одним із небагатьох шляхів. У грудні 2025 року на місці обстрілу вже стоїть меморіальний знак — його можна перевірити на місцевості.

Нижче зібрано те, що підтверджується відкритими реєстрами й місцевими розслідуваннями: хто він був, що саме робила колона 30 березня, яку нагороду виписали після загибелі і де шукати документи, якщо вам потрібна не загальна згадка, а номер і дата.

Хто це за людина

Богдан Євгенійович Стефанишин (у частині чернігівських матеріалів також Стефанішин) народився 28 травня 1981 року. Жив у Києві. З січня 2009 року був одружений з Ольгою Стефанишиною; у родині дві доньки — Влада і Валерія. Родина чоловіка — з Коломиї: за публічними спогадами дружини, бабусю Стефу і батька Євгенія радянська влада вислала в табори, діда вбили; вони були пов’язані з УПА.

24 лютого 2022 року він пішов до військкомату. Після десятої ранку в черзі сказали, що набір на той момент закритий. Далі він працював як волонтер і боєць самоорганізованої територіальної оборони Києва — разом із людьми з антикорупційного й пацієнтського середовища, з якими був знайомий ще до війни. Окремої службової біографії до лютого 2022-го в відкритих військових реєстрах немає: у Книзі пам’яті полеглих за Україну стоїть статус «солдат», місце служби — ТРО Києва, місце загибелі — Чернігівська область.

Саме зв’язок із Чернігівщиною тут не про місце народження. Він приїхав у зону боїв за місто, коли виїзд для цивільних уже був смертельно ризикованим. Це відрізняє його історію від десятків інших записів із тим самим прізвищем: лісівник Богдан Іванович Стефанишин працював на Львівщині й помер 2008-го; поет Богдан Стефанишин жив у Філадельфії й помер 1986-го. Для чернігівського пошуку релевантний саме запис 1981–2022.

Період діяльності й контекст

Його публічно зафіксована робота вміщається в 35 днів: від 24 лютого до 30 березня 2022 року. Чернігів тоді був practically в кільці. Після руйнування мосту через Десну гуманітарний коридор змістився на ґрунтові й сільські дороги через передмістя — Єньків, Підгірне, Іванівку. Місцеві називали цей маршрут «дорогою життя»: у місто — харчі й ліки, з міста — люди.

30 березня був передостанній день перед відходом російських військ з-під обласного центру. Суспільне Чернігів пізніше встановило: колона зупинилася біля двору в Єнькові; близько 11:00 пролунали вибухи без попереднього «свисту» мін. У відкритих свідченнях фігурують п’ять бусів (окремі публікації писали про шість). У колоні було близько десяти людей. Чотирьох поранило, троє загинули.

До цього рейсу, за словами дружини, Богдан Стефанишин з побратимами вже вивіз понад 150 осіб з Бучі та Ірпеня. Це не список пасажирів чернігівської колони. Цифра складається з кількох виїздів на Київщині в перші тижні вторгнення. Самостійно перевірити імена цих 150 у відкритому реєстрі неможливо: окремих бортжурналів волонтерських бусів держава не публікувала. Змінює її лише першоджерело — свідчення учасників рейсів, а не зведення ОДА.

Конкретний внесок

30 березня колона їхала не «взагалі на фронт», а з двома завданнями: завезти вантаж і забрати з передмістя щонайменше 35 чернігівців. У тому ж рейсі була 19-річна чернігівка Анастасія Тагірова, студентка другого курсу НПУ імені Драгоманова. Третій загиблий — 26-річний киянин Олексій Антонов: його поранило уламками, він доїхав до блокпосту й помер там.

До рішення їхати в Єньків чоловік уже мав досвід вивезення людей з Бучі й Ірпеня. Після 24 лютого черга у військкоматі його не взяла — і він не сів удома. Після 30 березня на місці лишилися згорілі буси, а імена трьох загиблих потрапили в Книгу пам’яті, матеріали Суспільного і указ про державну нагороду. Зміна сталася не через посаду, а через конкретний рейс і фіксацію факту загибелі в офіційних документах.

Джерела: Книга пам’яті полеглих за Україну; Указ Президента України № 210/2022; розслідування Суспільного Чернігів (серпень 2022; матеріал ОДА про знак — грудень 2025).

На практиці для вас це означає три різні речі. Якщо шукаєте, «який саме Стефанишин» — дивіться дати 1981–2022 і Єньків, а не Броди чи Філадельфію. Якщо перевіряєте нагороду — відкриваєте указ № 210/2022 від 4 квітня 2022-го, формулювання там про захист суверенітету і самопожертву у волонтерській діяльності. Якщо їдете на місце — орієнтир не центр Чернігова, а село Єньків Іванівської громади.

Обмеження даних такі. Місце поховання в Книзі пам’яті станом на 2026 рік не внесене. Точний військовий підрозділ ТРО ширше за формулу «місто Київ» у відкритому досьє не розписаний. Кількість бусів у перших зведеннях різниться (п’ять або шість). Цифра «понад 150» стосується попередніх рейсів на Київщині, не пасажирів 30 березня.

Спадщина й пам’ять

На Чернігівщині його ім’я тримається разом з іменами Тагірової й Антонова — як частина однієї колони, а не окремого «столичного» некролога. 5 грудня 2025 року, у Міжнародний день волонтера, на місці обстрілу в Єнькові поклали квіти до меморіального знака, встановленого того ж року. Були заступник голови ОДА Іван Ващенко і начальник Чернігівської РВА Сергій Крамаренко.

Окремої вулиці чи школи його імені в Чернігові немає. Пам’ять тримається на трьох носіях, які ви можете відкрити самостійно: картка в Книзі пам’яті, указ № 210/2022 і знак у Єнькові. Локальна хроніка ЧЕline 2023 року фіксувала його в рубриці «Меморіал пам’яті» саме як волонтера, який віз допомогу, коли машину обстріляли.

Де дізнатись більше

Офіційний статус і дати — картка «Стефанишин Богдан Євгенович» у Книзі пам’яті полеглих за Україну. Текст нагороди — Указ Президента України від 4 квітня 2022 року № 210/2022 «Про відзначення державними нагородами України». Перебіг обстрілу, схема колони й імена загиблих — матеріал Суспільного Чернігів «Загинули на “дорозі життя” біля Чернігова» від 16 серпня 2022 року.

Про знак у Єнькові — повідомлення Чернігівської ОДА від 5 грудня 2025 року. Якщо вам потрібна архівна довідка для громади чи школи, звертайтеся до Іванівської сільської ради (територія Єнькова) і до Чернігівської районної військової адміністрації: саме вони фіксували встановлення знака. Місце поховання через ці установи в відкритому доступі не опубліковане — у картці Книги пам’яті стоїть позначка «ще не додано».

Часті запитання

Це чернігівський уродженець?

Ні. Він жив і служив у ТРО Києва. Зв’язок з областю — місце загибелі: село Єньків під час облоги Чернігова. Плутати його з лісівником Богданом Івановичем Стефанишиним з Бродів не варто: той помер 2008 року.

Він був військовим чи волонтером?

В облікових картках — солдат Сил територіальної оборони. Фактична дія 30 березня — гуманітарний рейс цивільними бусами. Указ про орден прямо згадує самопожертву у волонтерській діяльності.

Скільки людей загинуло в тій колоні?

Троє: Богдан Стефанишин, Анастасія Тагірова і Олексій Антонов. Четверо були поранені. Перші зведення 31 березня називали меншу кількість загиблих, бо тіла ідентифікували не одразу.

Де стоїть пам’ятний знак?

У селі Єньків Іванівської громади Чернігівського району, на місці обстрілу 30 березня 2022 року. Знак встановлено 2025-го; офіційне вшанування за участю ОДА — 5 грудня 2025 року.

Як перевірити орден?

Указ № 210/2022 від 4 квітня 2022 року опублікований на сайті Президента України і в базі законодавства. Окремого номера бланка ордена в відкритому доступі немає — перевіряється саме текст указу.

Що робити далі

Якщо ви звіряєте ім’я для школи, музею чи списку громади — беріть повне написання «Стефанишин Богдан Євгенійович», дати 28.05.1981–30.03.2022 і прив’язку «с. Єньків». На це йде одна перевірка в Книзі пам’яті, без звернення до суду.

Якщо плануєте поїздку на знак — їдьте в Єньків Іванівської громади, не на Алею Героїв у центрі Чернігова: окремого міського меморіалу саме на його ім’я немає. Орієнтир по даті події на місці — 5 грудня 2025 року, день офіційного покладання квітів.

Якщо потрібна довідка для родини загиблого волонтера з тієї ж колони — пишіть запит до Чернігівської РВА і Іванівської сільської ради з датою 30.03.2022 і прізвищами Тагірова / Антонов / Стефанишин. Строк відповіді на звернення — до 30 днів за законом про звернення громадян; місце поховання Богдана Стефанишина через ці органи в відкритому вигляді поки не підтверджене.

Якщо натрапили на іншу людину з тим самим ім’ям у реєстрі ФОП чи в судовій справі — звіряйте по батькові й рік народження. Збіг прізвища без «Євгенійович, 1981» до цієї історії не стосується.